„ФЕН Д’ОАЗ” („ФЕН Д’УАЗ”)
Димитър Методиев Христов (1922-1995 г.)
Болгарские поэты
Переводы: Владимир Соколов, Петр Голубков, Дорота Свяцка
Димитър Методиев
ФЕН Д’ОАЗ
И все едно е:
тъмна от вълнение
или със свойта участ примирена –
щом е дошла дотук, щом е настанал час –
Оаза ще се влее в Сена.
И хората ще сложат надпис:
Fin d’Oase.
И Сена срамежливо я поглъща.
Тя още обещава на Оаза,
че всичко тук ще си остане същото,
че и нататък всяка от сестрите
ще си запази своите талази
в широкото, във общото корито.
Но всичко е лъжа.
От този час
все по-далече ще остава Фен д’Оаз
и ще се чува само: Сена… Сена…Сена…
Велика,
пълноводна
и надменна,
ще носи Сена своите талази…
Додето от сълзите на Оаза
водите й съвсем солени станат.
И я погълне
Океанът…
1966 г.
Димитр Методиев
ФЕН Д’УАЗ (перевод с болгарского языка на русский язык: Владимир Соколов)
И все равно:
темнея от волненья
или с судьбой вступая в примиренье,
уж раз пришла сюда в какой-то час, –
Уаза все-таки вольется в Сену,
чему свидетель надпись:
„Fin d’Oise”.
Ее стыдливо Сена поглощает,
она еще Уазе обещает,
что будет все, как было до сих пор,
что каждая из двух сестер
самостоятельность своих бегущих вод
в широком общем русле сбережет.
Но эта ложь.
За часом час
все дальше будет Фен д’Уаз,
и будет слышно только: „Сена... Сена...”
Сена –
обширна, полноводна и надменна –
покатит воды в солнце и туман...
Пока от слёз Уазы поглощённой
они не станут влагоя солёной.
Пока не поглотит их
Океан...
Димитр Методиев
ФIН Д’УАЗ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Петр Голубков)
І все одно: від хвилювання темна,
Чи з долею своєю примирена,
Вже раз прийшла, і раз настав вже час –
Уаза увіллється таки в Сену,
Чому є свідок – напис: „Fin d’Oise”.
Сором'язливо її Сена поглинає,
Вона Уазі все ще обіцяє:
„Все буде добре, обіцяю свято,
Що рівноправна будеш з двох сестер –
І самостійність вод, як дотепер,
В загальнім руслі збережеш, й ім'я ти.”
Та це брехня. Мине за часом час –
Від нас все далі буде „Фін д'Уаз”,
І буде чутно тільки: „Сена… Сена… Сена…”
Вона – обширна, повноводна, незрівнена –
Покотить води в сонце і туман...
Поки від сліз Уази – вже сьогодні
Вони не стануть, як рапа, солоні,
І не поглине їх ще й Океан...
Димитр Методиев
FIN D’OISE (перевод с болгарского языка на польский язык: Дорота Свяцка)
To bez znaczenia:
Smutkiem przygnieciona
Czy moze ze swym losem pogodzona –
Bo przeciez juz tu jest, juz na nia przyszedl czas –
Z Sekwana zlac sie jej sadzone.
Tabliczka w miejscu tym oglosi:
Fin d’Oise.
Sekwanie troche wstyd, ze ja polyka.
Uazie sklada jeszcze obietnice,
Ze wszystko pozostanie tak jak zwykle,
Ze tak jak siostry soba bedzie dalej,
A chociaz w jednym plyna juz korycie,
To kazda wlasne toczyc bedzie fale.
To jednak tylko gra.
Bo nadszedl czas,
Gdy w tyle zacznie pozostawac Fin d’Oise.
I slychac bedzie wciaz: la Seine… the Seine… Sekwana…
Potezna, wielka, w sobie zadufana-
Sekwana swoje fale w dal poniesie…
Az wreszcie lzy Uazy sprawia, ze sie
Slonymi calkiem wody rzeki stana.
I ton ja polknie Oceanu…